Соцмережа - це добре, але капіталу не гарантує. Соціального

Вчора відвідала презентацію книги Олени Лазоренко "Соціальний капітал: соціальні та професійні мережі в Україні", про яку ми повідомляли в квітні. Почати з того, що авторка дуже титулована і багато чого на теренах науки і громадської дільності досягла - і кандидат філос. наук, і старший науковий співробітник Національної Академії Наук України, і директор "Міжнародної консалтингової компанії" (МККК) і президент "Жіночої професійної ліги".. Тут так і проситься сказати - і просто красуня! До речі, так воно і є.

Книга не могла не зацікавати, принаймні, з двох причин: йдеться про капітал і соціальні мережі. До речі, капітал теж соціальний.
Окрім того - спеціальний бонус для представників публічних бібліотек! - вони отримали екземпляр книги безкоштовно.

І отже, основним висновком авторки є те, що соціальна мережа (тим паче віртуальна - не вірю, що саме я це пишу :) не завжди дорівнює соціальному капіталу, тобто тому "клею" взаємодії, що виникає в групі в результаті тривалого, успішного і приємного співробітництва.

Цікавинками дослідження щодо віртуальних соцмереж було те, що 58% населення взагалі про них не знає. Що серед країн з найвищим рівнем користування соцмережами трійку лідерства вибороли Нідерланди, Арабські Емірати і Канада, а США опинилися на 4-му місці. І ніби така ситуація склалася, оскільки в цій країні багато імігрантів та людей похилого віку, що вплинуло на результати опитування.
Ну а підсумком презентації стало "потрібно отримувати задоволення від допомоги людям". Тоді в нас будуть і справжні міцні соціальні мережі, засновані на довірі, а відповідно й зросте наш соціальний капітал і поповнить наші соціальні гаманці.