Перші бібліотечні звуки на не бібліотечній хвилі

Або, як кажуть провідні українські біб-блогери, "надоїло читати - слухайте!" Особливо, якщо хочете дізнатися, що можна зробити своїми руками після одноденного тренінгу з подкастингу.

Спочатку ми з Ганною мріяли, що спершу все відредагуємо, де треба "підчистимо" або перечитаємо ідеальним голосом (а не напіввмираючим перед обідом :)), а вже потім будемо викладати. Але, прийшовши в понеділок в офіс і побачивши об'єм роботи на тиждень ми раптом чомусь передумали :). І вирішили представити наші перші звукові творіння такими, як вони вийшли за тих умов, які ми мали для їх створення і запису.

Та й бібліотекарям напевно буде цікаво посміятися з Бібліомоста та трохи закидати його помідорами :).

Отже, перший пішов, трохи пізніше чекайте на другий. Ми навіть ще нормально (разом із плеєром) вставляти подкаст у допис ще не навчилися :), хоча вже знайшли відповідну інструкцію. Але це - вже не сьогодні. Тому інструкція на сьогодні - наведіть мишу на файл і клацніть по ньому, відкриється випадаючий список із 2-х опцій. Оберіть опцію play, download ще не треба...

І одразу пропозиція для всіх: якщо хочете запропонувати наступні цікаві сюжети для наших "небібліотечних хвиль" або бути героями наших інтерв'ю - пишіть! Бо інакше й далі будемо розповідати про українські бібліотеки самі :)) 

То звідки Шиллер, Гете і, не боюся цього слова, Rammstein?

Знаю, знаю, як це може звучати, типу - на себе подивіться, українці теж нині не всі з книгою в руці ходять (радше з і-рідером :)) але, тим не менш, "в чужом глазу", як ви знаєте




Четверть населения Германии не прочитала ни одной книги

Исследования немецкого фонда «Чтение» из Майнца, проводившиеся в течение четырех лет, дали понять, что немцы не являются большими любителями литературы, ибо четверть населения страны за всю жизнь не прочитала ни одной книги.

«Многие немцы читают с радостью, но разница между теми, кто любит читать, и теми, кто не прочитал ни одной книги, слишком велика. Четверть немцев никогда не читали книг. Это проблема, которую предстоит решить», — сказал Кристоф Шеффер из фонда, деятельность которого направлена на поощрение чтения детьми и взрослыми.

Как показывают исследования, чтение считается типично «женской» дисциплиной, оно развивает эмоциональность, эмпатию и интимность – качества, которые никогда не считались «мужскими» в обществе, где все вращается вокруг выгоды, утверждает Deutsche Welle. Люди всё чаще обращаются к сокращённым изданиям книг, потому что не хотят мучить себя Вертером или Буденброком, и таким образом уменьшают время, проведённое с книгой.

Симона Эмиг, руководитель команды, исследовавшей чтение, однако, утверждает, что «три процента немецкого общества читают очень много», но добавляет, что уменьшилось количество людей, которые много читают в течение недели. «Увеличилось число граждан, которые читают во время отпуска или в выходные дни. Это также изменило способ чтения. Люди теперь читают вертикально, листая книгу, и снова возвращаясь в некоторые части», — добавляет она.Так как чтение способствует развитию самосознания, индивидуальности, зрелости и контактов с другими культурами, исследователи полагают, что чтение необходимо мотивировать среди младшего поколения.

Окрім того, бібліомостівське палке обурення нечитанням наших західних сусідів підкріплюється даними доповіді соціолога з Форуму молодих бібліотекарів у Луганську, згідно з якими в Німеччині 8% батьків вважають, що читання смсок - це також вид читання, а щодо їхніх діточок, то так вважають 25%.




Знали б німці, що ми їх так.. А вони нас ще ніби в ЄС підтримують і активно торгують з нами!

І взагалі на цьому гнівна тирада завершується словами класика "Над ким смієтесь"?

За даними тижневика "Коментарі", українці читають мало - інтерес до читання виказують лише 27% населення, дещо менше, ніж у Росії - 30%.

Цікаво, що, за даними цього ж тижневика, Німеччина (66%) є однією з найбільш читаючих країн Європи, поруч з Великою Британією та Францією (73,5% та 61% відповідно).

Щось я почала протиречити сама собі, але що ж - соціологічні дослідження - річ також досить суб'єктивна.

Робіть висновки самі, а також памятайте, що попри все, в Україні на майже 46 млн. населення - більше 18000 (тільки публічних) бібліотек!



P.S. А щодо Rammstein я таки не жартувала. Соліст групи Тілль Ліндеман - оригінальний і, як на мене, гарний поет. Треба буде десь нарити його збірку...

Оставайся, мальчик, с нами - будешь нашим королем

Королем - не королем, але мером напевно.

Так называются активные участники новой интернет-забавы, стремительно набирающей популярность во всем мире.

Геоблоги и геосоциальные сети позволяют находить друзей и интересные места по их расположению. Навигатором служит мобильник, а пользователи, зная, где кто, играют, знакомятся и получают скидки.

Корреспондент НТВ Сергей Малозёмов:

Студент Никита заходит в любимое кафе. Тут же запускает программу на мобильнике и сообщает друзьям: «Я здесь». Система выдает поздравление. Никита теперь «мэр» этого кафе, то есть он регистрируется тут чаще всех. Можно звать официанта и требовать подарок.

Никита: «Вы знаете, я стал мэром вашего заведения».
Официантка: «Да, поздравляю Вас. Я могу Вам предложить мохито, чай, кофе, соки».
Никита: «Наверное, мохито».

Это первый в России случай, когда вот так договорились сайт и сеть ресторанов. Мода пришла с Запада. Там давно поняли: интернетчики, которые любят всем сообщать, где находятся, это же бесплатная реклама, ее носителей надо прикармливать.

Дмитрий Сметанин, директор по маркетинговым коммуникациям сети ресторанов: «Дать знать очень многим людям, где находится наш ресторан, как в них здорово, потому что люди могут оставлять свои отзывы о наших ресторанах, ставить им оценки. Для нас это тоже, безусловно, это очень важно».

Все начиналось, как игра. Интернет-бизнесмен Глеб Каплун заразился этим в Америке. Просто для развлечения. Добавить на карту больше новых заведений и чаще отметиться в них. За это получить баллы и подняться в игровой иерархии. Есть и практические применения.

Глеб Каплун, интернет-бизнесмен: «Случайные знакомства. Допустим, пришли в какое-то место, огляделись вокруг, заглянули в „Айфон“. Увидели, что кто-то там кроме вас находится. И либо нашли его непосредственно по фотографии в сервисе, либо написали ему комментарий: я тоже здесь, давай знакомиться».

В России сделать из игры бизнес пытается компания молодых компьютерщиков. Они написали программу для мобильников и компьютеров, собрали базу заведений и завоевали популярность. У них уже 200 тысяч пользователей, которым вскоре начнут подсовывать рекламу.

Денис Алаев, сооснователь геосоциального сервиса: «Новый вид рекламы, а пока мы предлагаем пользователю какое-нибудь место и не только в зависимости от его предпочтений, но и учитывая его местоположения».

Все идет к тому, чтобы в любой точке мира ты мог достать мобильник, узнать, где ты, что вокруг, сколько стоит гамбургер в любом соседнем кафе. Над этим работают и интернет-гиганты, такие, как «Гугл» (Google) или «Яндекс» (Yandex) с их электронными картами.

По улицам городов всего мира, в том числе и России, вовсю колесят Интернетомобили. Это такие машины с панорамными камерами, которые снимают все, что видят вокруг. Фактически на наших глазах сейчас происходит сплошная оцифровка реальности.

Виртуально прогуляться благодаря этим съемкам уже можно почти по всем российским городам-миллионникам. Вещь стала настолько популярной, что некоторые даже стараются нарочно попасть в кадр. Например, питерцы изображают «Битлз» (The Beatles), а москвич приветствует фотомобиль сомнительным жестом. Но большинство извлекают вполне жизненную пользу.

Мария Орлова, менеджер проектов картографического сервиса: «Например, вам предложили снять квартиру в новом доме. Вы заранее можете посмотреть, как выглядит этот дом, достаточно ли район зеленый. Если вы едете в незнакомое место, вы можете заранее посмотреть, как вам там припарковаться, какие есть знаки, повороты и прочее».

А таким как Никита мало просто знать, что вокруг. Надо обязательно общаться. Хотя стремление рассказывать всем, где ты, уже стало предметом для шуток. Появился даже высмеивающий сайт под названием «Ограбь меня, пока я не дома». Виртуальные друзья ведь могут оказаться совсем не теми, за кого себя выдают.

Державна бібліотека України для юнацтва вже також шукає собі мера. Впевнена, що буде не гірше, ніж Черновецький! Кандидати, починайте свою передвиборчу діяльність!

Підтримуєте бібліотеки? Тоді всі на ровери! (Тільки для найвитриваліших)

Cycling for libraries #cyc4lib 

 

 www.cyclingforlibraries.org

Hi, I am Kai, a cycling loving teacher of information studies in Tampere, Finland. I would like to invite you and your library colleagues to a different and exciting cycling trip from Copenhagen to Berlin in spring-summer 2011 – Cycling for libraries!

Саме так - Кай (ні, не той, що з казочки про Кая і Герду), а один ініціативний викладач інформаційних технологій з Фінляндії, який, звичайно, дуже любить Facebook та Twitter, за допомогою цих мереж збирає групу з бібліотекарів та друзів бібліотек, яка влітку цього року сяде на ровери і поїде з Копенгагена до Берліна. Звичайно, акція проходить під гаслом "заради/на підтримку бібліотек", запрошуються всі бажаючі.

Організатори пропонують забезпечення сніданками та обідами і запрошують до спільного приготування барбек'ю ввечері, проживанням в кемпінгах протягом усієї подорожі (за виключенням точок відправки та призначення) та гарним настроєм. Все, що вимагається від учасників - ровер (логічно), медична страховка і бажання багато дихати свіжим повітрям і крутити педалі (дивилися по карті - маршрут разом з паромом складає від 450 до 500 км). Ну, і звичайно до Копенгагена треба ще якось "доплисти".

І не треба одразу кидатися в мене помідорами :)

Я знаю, що Копенгаген далеко. Тому може би якійсь український Кай або Герда з непоганими фізичними даними оргазізував би якійсь там... конвеєр вело/авто-драйв на підтримку бібліотек з Харкова/Львова до Києва? Думаю, Яценюк пітримав би "культуру" і сніданками, і обідами, і гарними роверами з плакатами - це зараз модно. Ну, а постійні водії та діджеї бібліотечного автобану завжди готові підтримати будь-яку божевільну цікавеньку ідею креативного бібліотечного піару як морально, так і висвітлюючи його героїв у своїх онлайн оглядах, на ю-тьюбі, у всіх соціальних мережах та навіть на радіо :).