Хоч я в сумній рік вибуху Чорнобильської АЕС ходила дитсадок, але вчора була присутня на зустрічі випускників факультетут бібліотечної справи Київського університету культури і мистецтв 1986 завдяки щедрому запрошенню Наталії Мірошніченко, якою згаданий університет має по праву тричі пишатися.
Я сама закінчила універ 7 років тому, але також трохи зніяковіла, сідаючи за парту в аудиторії. Хоч це було і не моє, але як я люблю ці свята! - передавали старі фотографії і нові - чоловіків/дітей, згадували одногрупників і прізвища викладачів, інколи навіть з успіхом :) пригадували друзів, розкиданих тепер по Америках-Німеччинах.

Безперечно перцю й цукру додали поставлений голос і жарти проректора університету Штефана, якого бібліотечні леді пригадують сором'язливим викладачем. МихМих не співав - розумієте самі, що справ багато - новий корпус побудовано до ЄВРО-2012, ремонт, ресторан "Кропива", концерти знов-таки.
Однією з чудових несподіванок для Наталії та мене була оффлайн зустріч з ще одною колегою по цеху - Ольгою Романюк. Фотографувалися разом, сподіваюся скоро отримати знаменні світлини і заздалегідь дякую і за них, і за запрошення!
А допомогли з'єднати всіх...що там не кажіть - Однокласники.ua!