Як рожищенські бібліотекарі реалізували проект "Ігри в бібліотеці"

У такі зимові дні з хуртовинами, як сьогодні, якщо ваші дітлахи вже нудяться від мультиків, а душа малечі бажає руху та веселощів, вихід, як поєднати спорт з розвагами, є  — можна відвідати кімнату з руховими відеоіграми, що в Районній дитячій бібліотеці в центрі Рожища, що на Волині.

Саме туди сьогодні ми вирушаємо з вами, колеги, щоб отримати корисний досвід та враження.

— Гроші на цю ігрову консоль з телевізором ми збирали, як то кажуть, зі світу по нитці, — розповідає заступник директора районної центральної бібліотечної системи по роботі з дітьми Світлана Матвійчук.— А почалося все з того, що у 2011 році в Києві був бібліотечний Ярмарок інновацій, організований програмою «Бібліоміст». На нього поїхали дівчата з бібліотеки, єдині представники з Волинської області. Ініціатором була ще тодішній наш працівник Оксана Романюк.

Світлана Матвійчук розповідає, як збирали гроші на ігрову кімнату

Поїхали, поспілкувалися з колегами, почули про таку кімнату в Кіровоградській бібліотеці, як вона допомогла їм залучити нових користувачів, й загорілися ідеєю. Проект «Ігри в бібліотеках» ми тоді не виграли, але дуже вже нам хотілося таку кімнату для дітей.Тож почали шукати спонсорів.

Першим відгукнувся Анатолій Васильович Ліпкан, гендиректор «Умань-Сільмаш», колись він працював в «Рожище-Сільмаші». Зателефонував мені й каже: "Я много тебе не дам, только 5 тысяч". Я думаю: "Боже, це ж ми відразу купимо ту гру!" І купили.

Потім, перед виборами на День міста в Рожище приїхав тоді ще кандидат в депутати Сергій Васильович Мартиняк. Перед тим ми писали проект у його фонд «Європейський вектор», у напрямку «Підвищуємо добробут громад», але не виграли. То просто підійшли, запросили в бібліотеку й розповіли про нашу ідею: мовляв, маємо гру, але не маємо телевізора. Він каже: пишіть ще раз проект у фонд, як виграєте, куплю вам телевізор.

Поїхали знов у той фонд, проконсультувалися, написали проект і.. виграли 5 тисяч гривень. На ті гроші зробили ремонт в цій кімнаті власними силами й використали частину суми на оновлення меблів у бібліотеці. Й уже в якості подарунка отримали від Сергія Васильовича телевізор.

Допомагав нам ще тоді Толік Березовський, який на той час керував місцевою молодіжною організацією, він очолив ініціативну групу. Бо це було умовою Фонду – щоб саме ініціативна група в місті звернулася про необхідність існування такої ігрової кімнати в бібліотеці.

Спочатку я сумнівалась: ігри – бібліотека... Але, як виявилось, дарма. Це допомогло нам «розкачати» бібліотеку. Ми тоді, в переддень Міжнародного дня бібліотек, організували відкриття кімнати, запросили представника Європейського фонду, самого Мартиняка. Разом з центром соціальних служб провели флешмоб, роздавали флаєрки, — пригадує Світлана Хомівна.

… Йдемо з моєю співрозмовницею в ігрову. Це яскрава кімната з жовто-зеленими шпалерами, на стінах – дитячі малюнки та фото з відвідувачами бібліотеки, багато зелені, диванчик, крісла, стіл бібліотекаря, телевізор та ігрова консоль.

 

Сьогодні тут малолюдно, всього 3-є діток. Приїхали школярики з Пожарок зі своєю наставницею-бібліотекарем. Хоча, зі слів моєї співрозмовниці, буває, приходить і 15 чоловік. Тоді одні йдуть вибирати книжки, другі поринають у світову павутину за комп’ютером на другому поверсі, а решта грають у рухливі відеоігри. Часто приїжджають з Пожарок, Копачівки, Любча.

— Ігрова кімната безкоштовна, працює з 15-ї до 17-ї щодня. У п’ятницю та неділю — цілий день, це так звані  «родинні дні». Щоб діти з села, які хочуть приїхати, змогли побути тут довше, для них ми також резервуємо кілька компютерів, — каже Світлана Матвійчук.

… Процес гри  дійсно захоплює дітлахів – 5-річний Мирон та 8-річний Роман змагаються у дальності метання списа та у гру в боулінг і, напевно, уявляють себе справжнісінькими спортсменами.

Бібліограф Тетяна Панасюк пояснює хлопчакам правила гри.

 — Найпопулярніші ігри – легка атлетика, бокс та боулінг, — долучається до розмови провідний бібліограф Тетяна Панасюк. – Маємо ще диск  з танцями, але він повністю англійською мовою. То мусимо найперше для себе перекласти, щоб потім пояснити дітям, як гратися.

До повного антуражу в цій кімнаті бракує хіба яскравих крісел-мішків у вигляді футбольних м'ячів, фруктів тощо. Звісно, це додаткові кошти, причому немалі, бо ж одне таке крісло коштує від 500 гривень.

Але бібліотекарі не впадають у відчай. «У нас все буде!»  — промовляють як мантру, жартома чи то всерйоз. І справді буде!

Бо не може не бути в людей, які не сидять, чекаючи допомоги, а власноруч, спільними зусиллями, шукають різних шляхів, аби створювати для дітей цей захопливий книжковий світ пізнання!

Сьогодні в ігрову кімнату завітали школярики з с. Пожарки разом з місцевим бібліотекарем

Джерело: http://goo.gl/4Klmgh