Показ дописів із міткою Європа. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Європа. Показати всі дописи

суботу, 15 жовтня 2022 р.

Vivat, Universitaet!

Сьогодні є бажання розповісти про єдиний в Європі двомовний (і французька, і німецька мови викладання) університет у Фрібурзі. Фрібур - це надзвичайно гарне старовинне, переважно франкомовне містечко з неперевершеним французьким шармом + столиця кантону Фрібург, чи Фрайбург у німецькому варіанті. Є там і трохи італійців, які переважно тримають у місті свої піцерії та джелатерії-кафетерії. Ну і величезний сучасний двомовний університет, де навчається третина всіх мешканців міста та працює біля 2500 чол персонала. Йдеться не лише про викладачів, але й про чисельну адміністрацію та обслуговуючий персонал, від університетської столової до фітнес-інструкторів та, звичайно, затишної і надзвичайно культурної) бібліотеки. Хочеться, щоб ви побачили та відчули його силу і красу як ззовні, так і з середини. Першому відео вже 6 років, але з того часу нічого не змінилося. У цій, найбільш традиційній частині Швейцарії взагалі вже багато років нічого не міняється. Власне, тому тут, на відміну від того ж Цюріха, і живе найбільш здорова частина суспільства з традиційними сімейними та життєвими цінностями.

   

 Друге відео та, відповідно, подія на ньому свіженьки, цьогомісячні. Чесно кажучи, мені важко уявити щось подібне, скажімо, десь у ситому Дніпрі в мирний час. А у Швейцарії завжди мирний час). Щоб студенти, звичайні молоді хлопці й дівчата, просто так, добровільно здавали свою кров для різних бабусь-дідусів та просто хворих людей, які цього з різних причин потребують. Ще раз підкреслюю, саме в мирний час. Назбирали 81 л крові. Що тут можна сказати? Відповідне виховання молоді з акцентом на необхідність та навіть престижність волонтерської роботи та Гарний приклад для наслідування!



середу, 29 червня 2022 р.

#ЧервонийХрест #RedCross у Швейцаріїі. #ICRC respond to #UkraineCrisis 2022

Я вже 3 місяці спостерігаю, як працює Червоний Хрест в Україні, ЄС та Швейцарії. В захваті від цих Людей, багатьох з них пізнала особисто і не уявляю, де би ми зараз були без них та їхньої відданої праці.

Сама волонтерила з перекладами іорг допомогою в чудовому новому центрі для біженців, Azyl Zentrum (гуртожитку) у Реконвільєрі, кантон Берн. Жила там певний час зі своєю родиною сама. З першого дня, як він відкрився.


Наша сім'я приїхала першою машиною, далі їхав великий автобус з напевно 60 людьми з бункера в Берні. Нас зустрів директор центру Астріт особисто. "Як Астрід Лінгрен," я подумала я тоді, щоб якось запам'ятати незнайоме швейцарське ім'я. Це був дуже приємний інтелігентний чоловік слов'янської зовнішності та середнього віку. Він непогано говорив російською та розумів нас на будь-якій мові, включаючи українську, французьку та німецьку.🙈

- Hi, I am Yuriy, - сказав співробітниці гуртожитку Лізі мій чоловік. 

- Як? - перепитала вона.

- Remember the first man in the space?

Laughing.

- That's him,- added I and smiled to that young beautiful cheerful lady speaking French and good English.

Пізніше я дізналася, що великий процент співробітників Червоного Хреста та різних державних, волонтерських та благодійних організацій були сербами, які тікали від війни в Югославії наприкінці 90х та потім від війни в Косово на початку 21 століття.


Тепер згадую цей час, як найщасливіший у Швейцарії, багато друзів будуть зі мною вже назавжди. 

Всё можно пережить, если подобрать нужную песню. К. Кобейн









Ще расширю и углублю в наступних дописах та на інших блогах. А поки що просто велике Дякую 😇💜🤎🖤. 


Астріду, Алексу, Максу, Лізі, Каті, тому високому сильному класному швейцарцю, який знайшов класну полицю на колесиках для мого буккросингу на 2 поверсі), Сарі, викладачці іноземних мов Ніні та її чоловіку, які живуть нижче у селі та які дали нам їх чудовий гриль дівайс) для нашої вечірки з нагоди православної Пасхи, та всім іншим, чиї імена я так і не запам'ятала. Ваша людяність, доброта, працелюбність, професійність, стресостійкість та неймовірний Оптимізм і Почуття гумору зробили наше життя у Швейцарії саме таким, яким воно є зараз. 

Love from Yulia
Mit herzlichen Gruessen
СПАСИБО ЗА ВСЁ



пʼятницю, 27 січня 2012 р.

Німецькі бібліотеки під відкритим небом

У п'ятницю, як і водиться, гарні емоції та позитив. Ці симпатичні "книжкові шафи" - нові бібліотечки під відкритим небом у Німеччині.

Бібліотека під відкритим небом у м.Базель (Швейцарія)










У Німеччині існує спеціальний проект Eselsohr, розпочатий у Кельні в 2007 році. До речі, перші "вільні бібліотечки" були організовані за допомогою швецької мережі меблевих магазинів IKEA у 2 магазинах міста. Думаю, для наших бібліотек це також не було б проблемою, особливо, враховуючи досвід Тульчина, який провів акцію "Бібліотека торговельно-розвжальному центрі".

середу, 2 лютого 2011 р.

Любов до читання має охопити всю країну?

Така назва навіть невиліковному оптимісту здається занадто... хочу підібрати влучне слово, але під вечір вже не дуже виходить... перебільшено-оптимістичною (якось так). Але у дописі джерела зазначено саме так.

Більше того, робляться припущення, що "Вірус читання охопить всю країну". Ну... поживемо-побачимо, бо наразі країну більше охоплюють інші віруси :), до того ж наведена нижче порівняльна статистика якось не дуже сприяє зростанню оптимізму.

"За підрахунками організаторів, учасниками конкурсу стали 15 відсотків всіх дітей в Україні із 6-7 класів. Для порівняння зауважимо, що у схожих конкурсах в Німеччині бере участь 99 відсотків дітей. "

Не думаю, что в Німеччині діти набагато більше читають. Деякі дослідження спростовують таке припущення. Але думаю, що там такі конкурси набагато краще рекламуються + можливо кращі призи і заохочення через школи.

Але так чи інакше, конкурс «Найкращий читач 2011 року» (цього разу НЕ від програми "Бібліоміст" ) вже традиційно стартував в Україні 1 лютого. Дитина приходить до бібліотеки, читає якомога більше книжок, а згодом презентує зміст прочитаного журі. Хто більше прочитає, той і переможець.

Долучайтеся і допомагайте розповсюджувати цей рідкісний в наш час вірус :).

До того ж, 5-й ювілейний раунд конкурсу співпраці бібліотек з місцевими громадами ще триває - користуйтесь нагодою не тільки долучитися до "Найкращого читача-2011", але ще й отримати на це підтримку Бібліомоста.  

четвер, 20 січня 2011 р.

То звідки Шиллер, Гете і, не боюся цього слова, Rammstein?



Знаю, знаю, як це може звучати, типу - на себе подивіться, українці теж нині не всі з книгою в руці ходять (радше з і-рідером :)) але, тим не менш, "в чужом глазу", як ви знаєте




Четверть населения Германии не прочитала ни одной книги

Исследования немецкого фонда «Чтение» из Майнца, проводившиеся в течение четырех лет, дали понять, что немцы не являются большими любителями литературы, ибо четверть населения страны за всю жизнь не прочитала ни одной книги.

«Многие немцы читают с радостью, но разница между теми, кто любит читать, и теми, кто не прочитал ни одной книги, слишком велика. Четверть немцев никогда не читали книг. Это проблема, которую предстоит решить», — сказал Кристоф Шеффер из фонда, деятельность которого направлена на поощрение чтения детьми и взрослыми.

Как показывают исследования, чтение считается типично «женской» дисциплиной, оно развивает эмоциональность, эмпатию и интимность – качества, которые никогда не считались «мужскими» в обществе, где все вращается вокруг выгоды, утверждает Deutsche Welle. Люди всё чаще обращаются к сокращённым изданиям книг, потому что не хотят мучить себя Вертером или Буденброком, и таким образом уменьшают время, проведённое с книгой.

Симона Эмиг, руководитель команды, исследовавшей чтение, однако, утверждает, что «три процента немецкого общества читают очень много», но добавляет, что уменьшилось количество людей, которые много читают в течение недели. «Увеличилось число граждан, которые читают во время отпуска или в выходные дни. Это также изменило способ чтения. Люди теперь читают вертикально, листая книгу, и снова возвращаясь в некоторые части», — добавляет она.
Так как чтение способствует развитию самосознания, индивидуальности, зрелости и контактов с другими культурами, исследователи полагают, что чтение необходимо мотивировать среди младшего поколения.

Окрім того, бібліомостівське палке обурення нечитанням наших західних сусідів підкріплюється даними доповіді соціолога з Форуму молодих бібліотекарів у Луганську, згідно з якими в Німеччині 8% батьків вважають, що читання смсок - це також вид читання, а щодо їхніх діточок, то так вважають 25%.




Знали б німці, що ми їх так.. А вони нас ще ніби в ЄС підтримують і активно торгують з нами!

І взагалі на цьому гнівна тирада завершується словами класика "Над ким смієтесь"?

За даними тижневика "Коментарі", українці читають мало - інтерес до читання виказують лише 27% населення, дещо менше, ніж у Росії - 30%.

Цікаво, що, за даними цього ж тижневика, Німеччина (66%) є однією з найбільш читаючих країн Європи, поруч з Великою Британією та Францією (73,5% та 61% відповідно).

Щось я почала протиречити сама собі, але що ж - соціологічні дослідження - річ також досить суб'єктивна.

Робіть висновки самі, а також памятайте, що попри все, в Україні на майже 46 млн. населення - більше 18000 (тільки публічних) бібліотек!



P.S. А щодо Rammstein я таки не жартувала. Соліст групи Тілль Ліндеман - оригінальний і, як на мене, гарний поет. Треба буде десь нарити його збірку...

вівторок, 18 січня 2011 р.

Бібліотечні сльози Стамбулу

Давно мріяла побувати в Туреччині, але все якось не виходило. Напевно тому, що там замало бібліотек

На відміну від інших європейських міст, де бібліотеки є в кожному кварталі та обслуговують жителів тих самих кварталів. Ці щасливі жителі, чи радше мешканці, до речі, стверджують, що якщо навіть вони і не збираються брати книгу саме в цей час, думка про те, що поряд є бібліотека, зігріває. Е-ех, романтика!  

Але саме такої романтики й бракує в цілком по-східному романтичному Станбулі. Є декілька порядних бібліотек у Kadıköy та Beyazıt, але решта бібліотек практично невідомі та досить занедбані.

З огляду на цю ситуацію, люди надають перевагу секонд-хендівським книжковим крамничкам, адже добру й багату публічну (та й університетську) бібліотеку знайти так важко. І не тільки в Стамбулі, але й у інших великих містах.
  
Виключенням є лише Анкара – Bilkent University’s library, яка є однією з найкращих бібліотек у Туреччині.

Експерти вважають, що така ситуація в країні може бути також наслідком недостатньо розвинутої системи шкільної освіти, і що доступ до книг в бібліотеках міг би призвести в тому числі й до іншого, кращого сприйняття культури та мистецтв у суспільстві.  

І на завершення - Стамбул був європейською культурною столицею впродовж усього 2010 року, але у місті вкрай бракує бібліотек...

пʼятницю, 5 листопада 2010 р.

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...